Поширити
Суми – місто, яке має все, щоб бути комфортним для кожного. Проте, чи можна справді назвати його зручним для всіх мешканців? Високі бордюри, відсутність доступних укриттів та тротуари, що більше нагадують смугу перешкод. Усе перелічене створює бар’єри для маломобільного населення: людей з інвалідністю, батьків із візочками, літніх мешканців, тощо.
Безбар’єрність - більше, ніж просто про пандуси, це насамперед про доступність. І стосується ця тема кожного, хто хоча б раз стикався із незручними переходами, крутими підйомами, вузькими дверима чи відсутністю зрозумілих орієнтирів. Уявіть, наскільки складно людині із порушенням зору орієнтуватися на вулицях без звукових сигналів на світлофорах, чи тактильних маркерів. З початком війни проблема стала критичною: доступність стала питанням безпеки. Посилює необхідність дій й повернення поранених захисників і захисниць, які потребують доступного середовища.
Саме тому, ми говоримо про цю тему сьогодні та зібрали для вас інформацію про «сумську безбар’єрність» із офіційних джерел та від громадських діячів.
Чи пасе Сумщина задніх у питаннях безбар’єрності?
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України публікувало рейтинг за 2023 рік, де визначало області за ступенем безбар’єрності об’єктів фізичного оточення і послуг. Сумщина у цьому списку - регіон із середнім ступенем безбар'єрності.
Про що цей рейтинг? Про доступність до об’єктів соціальної сфери: ЦНАПів, лікарень,закладів освіти, вокзалів, будівель органів державної влади. Інформація у розрізі міст нажаль відсутня. Її можна знайти у рейтингу доступності міст України «Тостер», який був проведений ще до війни. Серед 13 обласних центрів на відповідність державним будівельним нормам Суми посідають 6 місце.
Чи є у планах міської ради якісь заходи щодо забезпечення безбар’єрності? У Стратегії розвитку Сумської громади до 2027 року заплановані заходи по створенню безбар’єрного простору. Документ передбачає створення такого простору в установах та навчання безбар’єрній грамотності. Однак чіткість і амбітність запланованих проєктів залишають питання: чи зможе громада реалізувати ці плани? Терміни здаються розтягнутими, а конкретні індикатори успішності не деталізовані. Без реального контролю та ефективного виконання ці ініціативи ризикують залишитися лише пунктами у плані.
Чи зможе громада перейти від декларацій до реальних змін? Питання залишається відкритим.
Думки про доступність Сум від сум’ян
Безбар’єрність — це не лише про людей, які користується кріслом колісним. Це про кожного, хто хоча б раз стикався із високими бордюрами, крутим пандусом чи недоступним громадським транспортом.
Молода мама, сумська журналістка Кристина Члек ділиться своїм досвідом:
«Не усвідомлювала глибину проблеми, поки не відчула на собі. З дитиною у колясці складно потрапити у більшість магазинів, кафе і громадських місць Сум: вони або без пандусів, або кілька дверей, які відчиняються в різні сторони чи завузькі. Високі бордюри на пішохідних переходах, розбиті тротуари або "пандуси" з дошок - це не про доступність».
Кристина також акцентувала увагу й на транспортній доступності й доступності укриттів, які є життєво необхідними сьогодні: «Про доступність маршруток іпідвалів-укриттів я навіть не буду говорити. Бо важко говорити про те, чого нема. І от, виходячи з цього всього, у разі обстрілу, єдине, що я можу зробити, загадати бажання на падаючу зірку. В мене і моєї дитини немає шансів швидко потрапити в укриття, чи відносно безпечне місце, якщо ми на вулиці».
І це лише один із прикладів того, як відсутність доступності впливає на наше повсякденне життя.
10 років прохань, які не почули
Олег Габ, сумський активіст та голова ГО «Рука допомоги», понад 10 років боровся за доступність у Сумах. За цей час проблема залишилася на місці, зазначає він, незважаючи на його численні звернення до міської ради та пропозиції щодо конкретних рішень.
«По-перше хочеться сказати місто Суми, особливо центральна частина – тотально недоступна. Як до війни, так і під час війни. Міська рада ігнорувала проблеми людей з інвалідністю: пандуси якщо вони є то більшість з них встановлені із порушеннями, відсутня тактична плітка на переїздах, звукові сигнали на світлофорах для людей із порушеннями зору, транспорт теж не відповідає нормам доступності, крім міських тролейбусів».
Олег особисто проводив інспекцію наявних пандусів ще до початку повномасштабного вторгнення та пропонував працівникам міської ради сісти у крісло колісне, і спробувати проїхатися тими тротуарами та пандусами, які вони вважають доступними, але ніхто навіть не спробував.
Він наголошує, що проблему доступності потрібно вирішувати ще на етапі планування будівництва об’єктів, адже початкові витрати на доступність мінімальні, якщо враховувати це одразу. Але коли про це забувають, доводиться перебудовувати об’єкти, а це вже значно дорожче.
«І навіть при перебудові мало що змінюється. Якщо ви спостерігаєте ремонт доріг в Сумах, то навіть після цього вони залишаються недоступними для маломобільних громадян. А ще нова Романтика без ліфта, філармонію ремонтували – теж питання до відповідності норм, ТЮЗ – недоступний. Культурне життя доступне лише у театрі Щепкіна, пандус та підйомник є, але це заслуга обласної ради».
Олег говорить також про недоступність укриттів, і що це вплинуло на його рішення виїхати закордон. З початком повномасштабного вторгнення недоступність міста стала загрозою для життя. Люди, які користуються кріслом колісним, молоді батьки з колясками або літні люди не можуть швидко дістатися до укриттів під час тривоги, а самі укриття не обладнанні пандусами, підйомниками чи кнопками допомоги.
Як громадські організації боряться за доступність?
Анатолій Саса, голова ГО «Ініціативи Слобожанщини» і представник Сумського регіонального центру з фізичної культури і спорту осіб із інвалідністю «ІНВАСПОРТ», розповідає про власний досвід боротьби за доступність.
«Ми за доступність без фанатизму, а за реальні потреби для людей з порушеннями зору у ключових точках міста. Щороку ми пишемо кілька звернень до міської ради про облаштування переходів, встановлення звукових сигналів на світлофорах чи тактильної плитки, але результатів немає. У місті наразі чотири перехрестя облаштовані звуковим сигналом, ми лобіювали це питання, якщо щось і робимо, то власними силами, з грантів, за підтримки партнерів. Тактильна плітка має бути хоча б мінімум у місцях, де люди із інвалідністю бувають: лікарні, ЦНАП, тощо».
Анатолій розповідає, що нещодавно інклюзивна бібліотека-філія № 11 стала доступнішою. Над вхідними дверима встановили «розумний» звуковий маячок, який допомагатиме людям з порушеннями зору легко знаходити вхід до будівлі: «Ми не чекаємо на допомогу, а шукаємо варіанти самостійно. Плануємо такий маячок встановити у спорткомплексі на Добровільній».
Реальні кроки для змін
Наразі Суми стоять перед важливим викликом і шансом – об’єднати зусилля громадськості, міської влади та бізнесу задля створення безбар’єрного середовища. Ми всі разом можемо зробити Суми містом без бар’єрів. Ця мета досяжна, якщо до вирішення проблеми долучаться всі:
Безбар’єрність — це не тільки зручність, але й безпека для кожного з нас. В сучасній Україні кожна людина, незалежно від статі, стану здоров’я чи життєвих обставин, повинна мати можливість жити гідно та комфортно. Створення безбар’єрного середовища має бути ключовим пріоритетом для побудови суспільства, яке цінує різноманітність і забезпечує рівні можливості для всіх.
Посилання, що можуть бути цікавими:
Безбар’єрність в Україні —нормативна база та документи
Рейтинг доступності міст України «Тостер
Рейтинг від Міністерства розвиткугромад за 2023 рік: визначення областей за ступенем безбар’єрності об’єктів фізичного оточення і послуг.
.jpg)
.jpg)
