Як впливати на розвиток міста під час війни: все про інструменти участі

Кожен з нас може покращити життя у місті й ми говоримо про певні процеси: від заміни лампочки у під’їзді до використання інструментів громадської участі для впливу на рішення місцевої ради.

Звісно, війна та спільний кордон з країною-агресором ускладнюють та обмежують деякі з таких можливостей. І якщо лампочку ми можемо замінити у будь-який момент, то використання деяких інструментів – законодавчо обмежено на період дії воєнного стану. Наразі фокус уваги містян зміщений на допомогу військовим та постраждалим від війни, але активні жителі готові й далі працювати над покращенням життя у місті та здійснювати громадський контроль за діяльністю влади.

“Як же впливати на розвиток міста під час війни?” – спитала ГО «Місто розумних» у двох експертів з громадської участі.

Василь Сегін – експерт з місцевого самоврядування, виконавчий директор ГО «АНТС» нагадав про можливості, які є у містян для впливу на рішення місцевої ради та які з них працюють у період дії воєнного стану.

Три ключових обмеження: вибори, референдуми, протести

В умовах воєнного стану діють ключові обмеження стосовно інструментів участі громадян. По-перше: ми не можемо проводити вибори, а це один з інструментів впливу на прийняття рішень в державі, обрання голови та депутатів громади. Друге – не можна проводити референдуми, а це інструмент прямого впливу на прийняття рішень в громаді. Третє – суттєві обмеження та заборони на проведення протестів, зборів, зібрань громадян, які часто є одним з елементів прийняття рішень. Стосовно інших інструментів, вони дуже відрізняються. І з одного боку, прямих обмежень немає, але вони можуть додатково вводитися.

Доступ до публічної інформації: закриті сесії та відсутність даних

У перші місяці після широкомасштабного вторгнення, було опубліковано постанову Кабміну, яке дозволяє обмежувати доступ до публічної інформації. Також в умовах воєнного стану стали практикувати проведення сесій місцевих рад у закритому режимі. А це один з інструментів взаємодії влади і громади, й можливість впливу на прийняття рішень. Звісно, що за відсутності інформації та не розуміючи, де і коли проходить сесія та який порядок денний, ти ні на що особливо не вплинеш. Зараз ці вимоги трохи послабили, і тепер вони перш за все поширюються на громади, які перебувають в зоні ведення бойових дій, згідно до переліку затвердженому наказом Мінінтеграції у який входять сотні громад. Але, крім того у статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» прописаний механізм – використання трискладового тесту. Цей тест допомагає громадам визначитися: чи треба публікувати ту чи іншу інформацію та чи може ця інформація зашкодити інтересам національної безпеки, обороні, тощо. Часто громади керуються цим пунктом, не публікують ту чи іншу інформацію, і це вже створює проблеми для участі у прийнятті рішень містян. Чіткого роз’яснення зараз немає й на центральному рівні, уповноважений з прав людини теж надав загальні рекомендації про цей трискладовий текст. Але поступово, певні громади вже почали надавати більше інформації про те, коли проходять сесії, консультуватися з населенням у контексті прийняття рішень.

Містяни можуть ініціювати загальні збори громади, збори ініціативних груп онлайн

Як бути з іншими інструментами участі: загальними зборами громади, ініціативними групами, органами самоорганізації населення? Загалом, досвід роботи набутий ще під час пандемії COVID-19, трохи спростив обмеження щодо проведення громадських слухань, адже всі були готові до швидкого переходу в онлайн. Офлайн зустрічі проводити важко й не завжди безпечно – онлайн зустрічі допоможуть й у цих випадках, громадяни можуть ініціювати такі зустрічі, долучатися та впливати на певні рішення місцевої ради. Законодавство під час воєнного стану поступово адаптується, наприклад при прийнятті змін стосовно затвердження містобудівних умов та обмежень. Вже передбачено – цьому мають передувати громадські обговорення, які можуть проводитися в онлайн режимі. Містянам треба пильнувати за цим процесом, моніторити сайти місцевих рад, наполягати на своїй участі у будь-якому можливому на певній території форматі обговорень.

Бюджети участі: обмеження витрат під час війни

Ще одне суттєве обмеження, яке було запроваджено у період воєнного стану – це фактичне скасування бюджетів участі. Чому це відбувається? Ключове – це обмеження сфер на які громада може витрачати бюджетні кошти під час війни. Дуже часто проєкти попадають у ті статті розходів, на які витрати не можуть бути здійснені, саме тому такі рішення скасовувалися. Також, суттєвим фактором є – неможливість належним чином організувати голосування містян.

Відсутність прозорості: обмеження щодо публічних звітів чиновників та відсутність декларацій

Частково законодавством обмежені публічні звітування, як місцевих депутатів, так й голів громад, старост. Також, ми маємо припинення обов’язкового подання декларацій чиновників та політиків. Всі ці заборони також суттєво обмежують громадськість у аналізі способу життя людей, що впливають на рішення, а також відповідно у можливостях задавати певні запитання. Підсумовуючи, ефективність взаємодії з громадськістю і далі суттєво залежить від готовності місцевої влади до відкритого діалогу з громадськістю. Хто в цьому зацікавлений, швидко відновлює відповідні інструменти та шукає можливі варіанти для комунікації з громадськістю. Для діджиталізованих громадян ефективно працюють онлайн інструменти (месенджери, соцмережі, онлайн платформи), іншим на допомогу приходять старости, які забезпечують пряму комунікацію з жителями, крім того, часто ефективність проявляють органи самоорганізації населення.

Що ж можуть зробити прості містяни, враховуючи всі заборони та обмеження?

Максим Корнієнко – координатор коаліції ГО «Сумська платформа реформ» поділився історією про свій досвід та спроби змінити місто на краще.

Збір ініціативних громадян можливий і під час війни
У квітні 2022 на сайті Сумської міської ради з’явилися кількадесят петицій щодо перейменування вулиць, але в кожній була пропозиція лише для однієї, до того ж вони повторювалися. Ми побачили, що ніхто не збирається це систематизувати, тому вирішили брати ініціативу у свої руки. Почав збирати десяток експертів для ініціативної групи: істориків, краєзнавців, літераторів, художників. І тут ми використали один з інструментів участі – збір ініціативних громадян.
Далі – ми систематизували напрацювання й написали лист від громадської організації в міську раду, аби вони допомогли з перейменуванням топонімів у громаді. Цього було недостатньо, тому зробили друге звернення й поговорили особисто. Врешті отримали розпорядження міського голови на базі ініціативної групи сформувати робочу, до якої додали ще кількох людей, пропонованих міськрадою. Потім два місяці збирали пропозиції: опрацьовували петиції, звернення в міську раду, проводили онлайн збір через гугл-форму.

Також, ми використовували публічні консультації, як один з інструментів участі – збирали онлайн пропозиції від містян щодо позбавлення від старих і запровадження нових назв. Врешті передали систематизовану таблицю з 200 пропозиціями до міської ради в кінці липня 2022 року.
До листопада депутати не голосували, тому ми почали нагадувати їм про дерусифікацію в інфопросторі. Після цього вони все ж таки проголосували й прийняли 90% пропозицій. Вся ця історію говорить про безпосередній громадський вплив активних спільнот через пряму комунікацію з владою – від ініціативної групи небайдужих краєзнавців та активістів до офіційної робочої групи при міськраді, напрацювання якої врахували депутати.

Для досягнення певного результату потрібен комплексний підхід
Як зрозуміло з того, що я сказав попередньо, електронні петиції працюють під час війни, ми можемо сформувати свою пропозицію на сайті міської ради та заохочувати містян до підтримки цієї ідеї. Зараз на сайті міської ради можна не так багато петицій з пропозиціями, але вони є, містяни попри війну продовжують користуватися зазначеним інструментом участі.
Використовуючи цей інструмент, важливо пам’ятати, що для досягнення певного результату потрібен комплексний підхід, адже жодна прикладом петиція сама собою не принесе рішення. Петиція – це інструмент для визначення суспільного запиту, її цільова аудиторія — не міська рада, а суспільство. Якщо люди почнуть говорити про проблему, а журналісти напишуть про неї, то це більше впливатиме на владу.

Хто хоче – шукає спосіб розвивати місто, хто не хоче – шукає причину не робити цього
Попри війну та обмеження, за наявності бажання та активних дії – вливати на розвиток міста можливо й зараз. Містяни можуть використовувати такі інструменти як публічні консультації, брати участь у громадських обговореннях, створювати органи самоорганізації населення, організовувати зустрічі ініціативних груп, а також подавати електронні петиції. Ще однією з можливостей для сум’ян є комунікація з депутатами, наприклад – доручення виборця.
У місті також працюють багато громадських об’єднань, створюються спільноти змінотворців. Враховуючи розвиток інформаційного простору та доступність соцмереж – знайти собі однодумців та об’єднати з ними зусилля не складно. Головне – не бути байдужим, не опускати руки, а робити щось маленькими кроками. Бо, хто хоче – шукає спосіб як зробити, хто не хоче – причину не робити. Тож змінюємо своє місто на краще разом!

‍Ця публікація була представлена ГО "Місто розумних" в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.